Громадяни любої національності емігрувавши за кордон на заробітки, а можливо і по політичних мотивах завжди стараються обжити окремі мікрорайони своєю громадою, та створити в тій, чи іншій державі відповідні організаційні структури. Адже в будь-якій ситуації компактне проживання надає довільні пріоритети. Те саме старалися робити і наші емігранти опинившись за межами України в роки великого лихоліття, та роки боротьби молодої української державності 1917 го-1920-го років. На теренах Європи опинилися тисячі інтелігенції, вчених, та студентської молоді, а також робітників. Незважаючи на еміграцію кожний з них міг вносити свою лепту в боротьбу за незалежність своєї Батьківщини. В першу чергу потрібно було бути щирим патріотом своєї молодої держави, та нести у світ правдиве слово про молоду досі незнану державу Україна. Звичайно деякі жили в чужих краях за правилом «моя хата скраю, я нічого не знаю».
Таким чином маючи відповідні фінанси чекали осторонь кращої долі для України. Пізніше у своїх працях тодішній політичний і військовий діяч Симон Петлюра вже в еміграції давав належну оцінку тим особам, котрі покинули Україну в часи її боротьби. Цей політик доводить що і в еміграції наші громадяни мали дати належну підтримку своїй Батьківщині на вже світовому рівні. Адже за межами України тоді проживали багато знаних українських діячів, які мали належну оцінку в європейській еліті, та повагу державних мужів. Треба дати належну оцінку Національному Союзу котрий був створений як структура політичних партій, та врешті решт покінчив з байдужістю і проводив відповідну агітаційну роботу. Тут об’єдналися різні асоціації наших громадян в імміграції і проводили організаційні виступи на рахунок державних справ.
Тоді багато патріотично налаштованих громадян в еміграції почали діяти скооперовано з тодішніми офіційними установами праці, та в цих заходах установили контакти, адже це дуже важливо, особливо для емігрантської спільноти. Вся діяльність наших емігрантів проходила на очах європейського суспільства, вони з цікавістю приглядалися до українців досі їм незнаних. Наші люди зразу започаткували собі добру славу на трудовому фронті, бо в багатьох європейських державах вони щиро працювали на заводах і фабриках і українського робітника високо оцінили як сумлінного і фахового, та розумного і знаючого свою справу робітника. Українські студенти які навчалися у вищих учбових закладах Європи дивували професорів своєю наполегливістю і старанністю до науки. Інженери, техніки, чи кваліфіковані робітники дуже швидко здобували високу оцінку і довіру до себе. Тих хто побував в українських таборах для інтернованих вражала сила духу нашого солдата та офіцера, адже незважаючи на злидні, а порою і голод, та холод наші вояки надалі були щирими патріотами своєї держави, ба навіть вели культурно-просвітницьку роботу між собою. На той час боротьби з московським більшовизмом вся Україна і її уряд та емігранти котрі перебувають на чужині є одним цілим організмом, збитим та зцементованим єдністю та боротьбою за незалежність. Для претендентів до еміграції за кордон створений і належним чином працює ліцензований ВІЗОВИЙ ЦЕНТР « БЕЗ КОРДОНІВ» і в цій установі надається реєстрація на візу, а відповідно і переклад потрібних документів, та послуги по відкриттю бізнесу у США та ЄС - http://www.bezkordoniv.com.ua/