• Головна
  • Талановиті українські письменники, про яких ви могли не знати
11:35, 25 січня 2020 р.

Талановиті українські письменники, про яких ви могли не знати

Талановиті українські письменники, про яких ви могли не знати

Ліна Костенко, Сергій Жадан, Оксана Забужко, Лесь Подерев’янський або Макс Кідрук. Всі ці українські письменники стали історією нашої літератури. Але чи знали ви, що є і інші. Не менш талановиті.

Наразі сучасна українська література переживає свій підйом, що не може не радувати. Адже це частина національного здобутку, який назавжди залишається із нами. 

Окрім метрів української літератури є й ті, які менш відомі, але не менш талановиті всіх тих, кого ви знаєте. І сьогодні ми познайомимо вас із лише частиною із них. Можливо, чийсь літературний світ буде дуже сходий на ваш.

Талановиті українські письменники, про яких ви могли не знати, фото-1

Марк Лівін.

Талановиті українські письменники, про яких ви могли не знати, фото-2

Свого часу у тандемі з іншою сучасною письменницею Катериною Бабкіною Марк Лівін запустив челендж по прочитанню книг. В той час трохи більше людей про нього дізналося. Його перші книжки "Життя та інша хімія" та "Бабине літо", "Ріки та дороги" користувалися популярністю.

Чоловік є лауреатом літературних конкурсів видавництва «Смолоскип» (2012) та «Коронація слова» (2018). У квітні 2019 Міжнародна рада з дитячої та юнацької книги включила книгу Марка Лівіна «Рікі та дороги» до списку видатних книжок для дітей з інвалідністю.

Книжки письменника невеличкі, легкі, прості для розуміння. Дуже часто у них показується дитинство. Не завжди щасливе, але життєве, таке, яке є.

Зараз письменник, який також є журналістом, більше уваги приділяє роботі в мас медіа. Але при цьому продовжує свою письменницьку діяльність. Книжки Марка невеликі і не займають багато часу для читання, тому хоча б одну з них, але варто прочитати.

Редакція радить вам "Бабине літо" - яскрави твір від імені маленького хлопчика, який проводив свої канікули у бабусі з дідусем.

Ірина Цілик.

Талановиті українські письменники, про яких ви могли не знати, фото-3

Ірину Цілик не можна назвати новою і невідомою письменницею. Про неї знають багато, адже жінка є однією із режисерок українських фільмів. Але її поезії та віршам варто приділити окрему увагу.

Ірина - учасниця численних літературних фестивалів і культурних заходів («Poesiefestival Berlin» 2017, Віденський книжковий ярмарок 2017, «Лейпцизький книжковий ярмарок» 2017, «Франкфуртський книжковий ярмарок» 2016, «Lyrik für Alle» (конференція Babelsprech, Зальцбург 2016), «Meridian Czernowitz» 2015—2016, Вільнюський книжковий ярмарок 2016, «Місяць авторських читань» (Чехія, Словаччина 2016), «Премія Вілениці» (Словенія 2008) та інш).  Окремі її твори перекладалися німецькою, англійською, польською, французькою, чеською, литовською, румунською, каталанською мовами.

Окрім фахової та літературної діяльності, співпрацює також з різними українськими виконавцями і музичними гуртами як поетка-пісенниця. Авторка слів пісні «Повертайся живим»

 Її твори коротенькі і складені у збірки. При цьому можна знайти, як прозу так і вірші. Рекомендація редакції: книга "Червоні на чорному сліди". Це збірка абсолютно різних оповідань про абсолютно різних. Старий, дитина, інвалід, прибиральниця, вулична торговка, патронажна сестра - це все улюблені герої Ірини Цілик – непримітні кияни, що мовчки двигають на собі тягар життя, і чиї обличчя зазвичай не потрапляють у поле зору телекамер. Всі тексти надзвичайно емоційні. 

А ще можете прочитати один із віршів:

Вона знімає суху білизну, і щось потріскує.

Вітер грається листям, під сукню лізе – до голизни.

Заручниця щоденних новин і низького тиску, і

побуту, вона думає: ще трохи, і я буду з ним.



Ще день – і я виперу форму з усіма свідченнями

втоми, страху, люті, розтертої на колінах трави,

а потім ми сядемо поруч з простими обличчями,

і я вибиратиму всі спогади з його голови.



А потім поставлю чай із гілочками смородини,

вдягнуся в оте, мереживне, і буде тиша навкруг,

і сонце впаде в кропиву за чужими городами,

і нитимуть груди у передчутті його темних рук.



Вона собі каже: ще трохи – й всі будуть щасливими.

Зав’яжуться яблука, потім – ягоди, потім – гурки.

Ці бійні скінчаться, і разом з новими припливами

нас винесе в будні, цілком нормальні й ледь-ледь гіркі.



Білизна рипить у руках, світло сточує вилиці.

Мурашка повзе виступами її худої спини.

Вона нюхає чисті сорочки так, ніби силиться

згадати, як він пахнув тоді, колись іще до війни. 



А потім бере відро, набирає води пригорщу,

Вмивається, думає, стоїть – дрібненька, вузька в плечах.

Так! Я зачиню двері й нікуди його не випущу!

Ну, принаймні до кінця відпустки… Хоча би так, хоча б.

Леля Покотиполе.

Талановиті українські письменники, про яких ви могли не знати, фото-4

Якщо говорити про сучасні українські вірші, то без цієї дівчини не обійтися. Її поезія унікальна. Зовсім не римовані строчки можуть складатися у єдиний поетичний твір. І якщо її попередні колеги хоча б трохи але відомі, то творчий шлях дівчини ще тільки починається. Вона випустила першу збірку, яка носить назвиу "Повстанське радіо".

Леля Покотиполе пише про ніжність і вогнепальну зброю, про революціюта жовтогарячі квіти, про пам’ять і любов, які обертаються язиками, ніби сонячна куля чи фруктова цукерка. Легенди, сповіді, листи, бойові хроніки й уривчаста історія містобудування. У її віршаї поєднане жіноче і чоловіче, кохання і війна, зрада і відданість.

Для прикладу даємо вам прочитати один із її віршів:

і якщо не ускладнювати – наразі історія в них така:

він її зустрічає знову – і в нього дрібно тремтить рука,

ні подати долоню, ні для цигарки викресати вогню

він її зустрічає при морі – й тікати хіба в його глибину,
пробиваючи воду та риби наосліп долонями і чолом

розпадається світ, як від удару тріскається шолом

і тоді вона каже повільно – й наразі мова її така:

горе зустріти тебе на піску, а не по шию в пісках
горе з тобою ділити море, ходити одним піском
горе зустріти без кулі в легенях, без леза під язиком

тільки всесвіт регочеться з пляжного тлуму – смаглявий лихий дітвак –
із любові, що гола стоїть і благає:
«вдягни мене у слова»,
із любові, що ходить без виправдань, як без коца чи рушника

тож якщо не ускладнювати, в нього наразі любов така:

подає їй долоню
(долоня тремтить і, як свіжий поріз, пече)

каже:
«щастя зустріти тебе,
а не, скажімо, когось іще»

Юрій Руденко.

Разом із війною на Донбасі, почала розвиватися і військова література. Ті військовослужбовці, які повернулися з війни, мали потребу говорити про це. Так і з’явилася ціла низка військових письменників, котрі готові розповідати про реалії цього жаху.

Насправді їх багато, але один із них - Юрій Руденко.

У вузьких колах його книга "Психи двух морей" користувалася шаленою популярністю. Саме вона і стане рекомендацією від редакції. Але це не єдиний твір про війну, над яким працював автор. Книга має продовження: "Свет и кирпич". Окрім того він є співавтором у книзі "14 друзей хунты".

"Психи двух морей" - це розповідь журналістки із Ізраїлю про події на Донбасі і Майдані. "Це роман про війну, про людей на війні, любов, смерть, про мобилизованность і добровольців, про волонтерів. Це про мене і моїх друзів", - говорить автор.

Окрім літературної діяльності, Юрій Руденко працює над створенням документальних фільмів про війну "Історія Війни".

Юр Іздрик

Автор повісті «Острів КРК» (1994), поетичної збірки «Станіслав і 11 його визволителів» (1996), романів «Воццек» (1996, 1997), «Подвійний Леон» (2000) і «АМтм» (2004), збірки есеїв «Флешка» (2007), «Флешка-2GB» (2009), «Таке» (2009), «Underwor(l)d» (2011), «Іздрик. Ю» (2013), «Після прози» (2013), «AB OUT» (2014), «Календар любові», низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства. Іздрик — один із творців станіславського феномену.

Іздрика не можна назвати непопулярним. Він часто бере участь у різних літературних виступах, вечорах.

Перші твори письменника з'явилися друком у самвидавних випусках журналів «Четвер» та «Відрижка» (Польща). В останньому надруковані перші вірші. 

У 1994 році митець остаточно повертається до літературної творчості та діяльності. Автор «вийшов з підпілля», й у журналі «Сучасність» з'явилася перша «легітимна» публікація повісті «Острів Крк» (1994). Критика позитивно оцінила цей твір, і згодом він з'явився у польському перекладі на шпальтах журналу «Literatura na świecie» та окремою книгою у 1998 р. під назвою «Острів Крк та інші історії». 

Справжнім злетом у літературній творчості Юрка Іздрика став роман «Воццек» (1998), у якому автор по-справжньому розкрив своє обдарування. У 2011 р. письменник представив книгу «Underwor(l)d» («Підземелля»)- поезії, есе та колажі. 2013 у Львові друком вийшла поетична збірка «Іздрик. Ю», тексти якої публікувалися раніше у блозі автора «Мертвий щоденник».

Тривале метання поміж музикою, візуальним мистецтвом і літературою на сьогоднішній день вирішується на користь першого, хоча Ю.Іздрик продовжує писати вірші та працює над виданням вуличного журналу «Просто неба».

У 2014 році під час перебування на Міжнародній стипендії для поетів і перекладачів поезії Meridian Czernowitz у Чернівцях разом із журналісткою і культурним критиком Євгенією Нестерович та фотографом Олександром Населенком розпочали роботу над медіапроектом Summa. Медіаскладова цього проекту передбачає постійне спілкування авторів з аудиторією. Активні учасники мають всі шанси на співавторство. Кінцевим продуктом «Summa» мала би бути однойменна книжка. Сторінка проекту у Facebook

У 2017 році книгу «Папіроси» випустили білоруською мовою у вигляді музичного альбому. 

І хоча у письменника багато прозових творів, ми вам дамо його вірш. До речі, якщо вам цікаво стежити за творчістю поета, це можна робити на його сторінці у фейсбуці. Декілька разів на день митець публікує там свої вірші.

НАВЗДОГІН
"крізь всі ці новини останні
крізь всі ці грьобані війни
крізь нашу змову мовчання
скажи – а тобі спокійно?
постій! ну куди? куди ти?
оглянься – та що ж ти робиш!
так гірко на це дивитись
ще гірше ніж на хворобу
ти думаєш збочити можна
в безпеку із небезпеки?
невже ти така як кожна –
порожня і недалека?
так легко кидаєш усіх ти
так легко зриваєшся в даль ти
аж траскають двері і вікна
твоїх незакритих гештальтів
лишаєш зневажених друзів
лишаєш убитих коханих
на злітно-посадочній смузі
під крилами аеропланів
гадаєш втечеш за обрій
і там віднайдеш розгадки?
і там тобі буде добре?
і все там почнеш спочатку?
ти й так увесь час утікаєш
від бога до іншого бога
втім добре – лети куди знаєш
захочеш – я тут в разі чого".

Читайте та насолоджуйтесь. Зробіть свої вихідні творчими.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Слов‘янськ #Дружківка #Костянтинівка #новини #українська література #що почитати #Марк Лівін #Ірина Цілик #Леля Покотиполе
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
live comments feed...