Відтворення історії чи художній фільм. "Заборонений" і Василь Стус вже у кінотеатрах України

Відтворення історії чи художній фільм. "Заборонений" і Василь Стус вже у кінотеатрах України

Зараз у кінотеатрах України йде фільм про українського письменника-шістесятника, дисидента Василя Стуса - "Заборонений".

Про стрічку говорили багато, у тому числі, обговорювалося, що можуть заборонити сцену з адвокатом поета - Медведчуком, який зараз є відомою політичною особистістю. Фільм прокоментували багато відомих особистостей, в тому числі історики. Не всі відгуки були позитивними.

Але як цей фільм сприймається середньостатистичним глядачем, який про Стуса знає тільки з інтернета, і мало розбирається в історії?

У Слов’янському кінотеатрі фільм йде о 21:50. Після фільму жахів. Не знаю, за яким принципом обирають час для показу фільму, але то вже не моє діло, напевно. На показ ми прийшли у четвер - робочій день, вечір. Нас було чотири людини. А для того, щоб показ фільму відбувася, треба набрати хоча б п’ять людей. Один хлопець запропонував викупити ще один квиток. Але, на щастя, люди підійшли. Всього в залі було 7-8 людей.

На самому початку фільму було зазначено, що хоч фільм і зняти на історичну подію, але певні моменти є виключно художніми.

З самого початку фільму я уважно стежила за сюжетом. І хоч загалом фільм мені сподобався, були декілька моментів, які мене трохи збили з толку. Як на мене, час, який показаний у фільмі, був прискорений. Аж занадто швидко вони показали перехід і розвиток Стуса. Події траплялися одна за одною, наче все це відбувалося день за днем. Головний герой фільму дуже сильно зовнішньо схожий на Василя Стуса. А ще вірші, які вставляли серед фільма. Дуже сильно відігравали необхідну емоцію.

При цьому, фільм я сприйняла. Таке потрібно робити і показувати. Адже це історія України, українського руху, злочинів проти українців. І хоч українському кінематографу ще є куди розвиватися, вже зараз видно, що ми можемо робити художні фільми з нашої історії. 

Після перегляду фільму певний час хотілося мовчати і думати. Ось вона, історія, перед нами. Так, з додаванням художньої вигадки, з неточностями. Але в решті решт, можливо, саме це змусить українців дізнаватися хоча б трошки більше про наше минуле. Справжнє минуле.

Ось як описала свої враження від фільму ще одна журналістка сайту Вікторія Повержук:

"Є така категорія фільмів, які хочеться порівняти із ліками. Фільм «Заборонений» якраз із такої категорії. Це ліки дуже гіркі, неприємні, із купою побічних ефектів. Але ти розумієш, що саме це – єдиний спосіб вилікуватись. І тому сидиш вночі у пустому кінотеатрі, запхавши кудись втому, голод, відклавши справи та перегляд серіалів.

Так, фільм у прем’єрний тиждень поставили аж на 21.50. Тому ледве зібрався мінімум людей, щоб показ не відмінили зовсім. Хоча трохи засмутив той момент, що з перегляду фільму «Воно», який був попереду, виходив цілий натовп. Таки пріоритети, не всі хочуть лікуватись…

Якщо казати про враження від фільму, то можу описати однією фразою: «Прибило до землі емоційною хвилею». Не хочу хвалитися, але з біографією Стуса була знайома. Тому під час перегляду не лишали відчуття неминучої трагедії. Хоча в цього поета все життя – одна велика трагедія. На мою думку, актор дуже органічно прожив свою роль, а фільм хоч і стисло, але лаконічно передав ключові сторінки життя Стуса в обставинах радянської диктатури".

Слов’янськ Дружківка Костянтинівка новини Василь Стус Заборонений Заборонений в кіно
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати
Коментарі