09:05, 19 грудня 2018 р.
Як відзначати День Святого Миколая. Історія свята
Дев’ятнадцятого грудня в Україні відзначають День Святого Миколая. Хто такий цей Миколай і чому його називають святим? Що це за свято, які його традиції і як святкувати.
Вважається, що перші згадки про Миколая, як і традиції святкування, розповсюдились по світу завдяки німцям. Візантійська принцеса Феофано, дружина германського князя Оттона ІІ, розповіла місцевим жителям про святого і вже в XI столітті вся Європа знала про його добрі справи і ще добріше серце.
Німці напередодні Дня вшанування святого Миколая зазвичай дарували дітям теплий одяг (зима, все ж таки). Згодом, аби малята вірили в дива, батьки почали робити це таємно. Далі подарунки урізноманітнились ласощами, шкільним приладдям, іграшками. Так це свято дійшло й до наших часів.
Імовірно, саме з німецьких земель свято Миколая дійшло і до нас. Кажуть, що українці почали відзначати його у 1088-1089 роках завдяки князю Всеволоду Ярославовичу. А на думку українського історика Михайла Брайчевського, князь Аскольд отримав при хрещенні саме ім'я Микола. Над його могилою княгиня Ольга збудувала храм святого Миколая.
Цікаво, що хоч Миколай і був греком, його вшановують і православні, і католики, і, навіть, мусульмани та язичники. А дехто порівнює християнського святого з грецьким Посейдоном чи римським Нептуном.
В Україні день Миколая став виключно дитячим святом у XIX столітті, коли в Галичині почало розвиватись шкільництво. І все зводилось не лише до подарунків: діти старанно готувались, вчили пісеньки та віршики, проводили конкурси та змагання. В ті часи український Миколай мав золоті сани з білими кіньми, до будинку заходив через двері, а подарунки ховав під подушку (якщо вони там поміщались). Традиції майже не змінились і до сьогодні.
Є ще одна легенда про Святого Миколая. Миколай жив у місті Патарі в Малій Азії. Народився у 280 році в родині багатих та благочестивих батьків Феофана та Нонни. Дядько Миколая був єпископом. Хлопець ріс у добрі та любові, але його глибоко засмучувала навколишня бідність і убогість горожан. Він як міг допомагав бідним родинам, дітям-сиротам. Щоб не принижувати людей милостинею, він по ночах розносив їжу, одяг, ласощі і клав на порозі убогих осель. З часом люди довідалися про доброчинця і вже відкрито йшли до нього із своїми бідами та проблемами.
Ще замолоду для сиріт він став батьком, для бідних - милостивим, у біді - помічником, у горі - втішителем. Миколай залишив світське життя і віддався службі Господові. Продав після смерті батьків усе добро, роздав убогим та бідним, а сам вирушив у Палестину. Повернувшись, став священиком у місті Міри, а згодом - єпископом. Під час гонінь християнської віри його кинули до в'язниці, а за правління Костянтина Великого звільнили. На старості літ отець Микола прийняв чернецтво.
Завдяки доброчинності, вірності і щирості у служінні вірі християнській, прославлянні імені Бога ділами та вчинками на землі, отця Миколая було визнано церквою як Святого.
Наразі це більше дитяче свято. В сучасні часи з’явилась добра традиція – саме у день святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки.
У день перед святом діти згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов'язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.
А в ніч на 19 грудня до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки.
Зараз немає конкретного плану, як святкувати Миколая, а раніше були спеціальні традиції і обряди. Наприклад, колись господарі у цей день варили пиво, скликали гостей, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращі коні в "козирки" і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села - "бо треба ж знати, чи слизький сніг цього року випав!"
На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди.
На Поділлі хто першим прийде зранку до хати, той буде першим "полазником". "Полазами" вважаються чотири дні в році: Введення, Миколая, Анни і Різдво або Новий рік - четвертий і останній "полаз". В ці дні також першим перейти подвір'я має господар, не хто інший. Кожен господар встає в цей день раніше, ніж звичайно, і йде дати худобі їсти. Прийшовши до хліва, витає словами: "Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю жоною!”
На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!».
Св. Миколай опікується воїнами, водіями і мандрівниками, допомагає бідним у скруті, вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців та лучників.
В народних переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше на воді. Всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ святого Миколая. Виходячи в море на промисел, рибалки завжди брали з собою образ святого чудотворця.
І сьогодні ми відзначаємо це чудове свято добра і милосердя. Хто з вас вже знайшов подаруночки під подушкою?
Діліться своїми історіями святкування Дня Святого Миколая.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Останні новини
08:38
Вчора
20:01
7 жовтня
17:54
7 жовтня
У Кам’янському продають легендарний завод: які потужності має
Новини компаній
17:00
4 жовтня
ТОП новини
live comments feed...